Металургійні заводи в Сербії та Словаччині.
Європейська сталеливарна промисловість вже давно стикається з численними проблемами, від пандемій до енергетичної кризи та інших постійних руйнівних факторів. Водночас ЄС перебуває на критичному етапі у досягненні своїх цілей щодо декарбонізації, економіки замкнутого циклу та стратегічної автономії, для яких сталь є ключовою.
Наприкінці 2022 року в Європі було зупинено близько 14-15 мільйонів тонн сталі на рік. Сталеливарні компанії ЄС постраждали від різкого зростання цін на енергоносії і падіння попиту і цін на сталь. Щоб стримати різке падіння цін, компанії вирішили скоротити виробництво, щоб збалансувати попит і пропозицію.
Єдиний виробник сталевого прокату в Сербії, HBIS Serbia Iron and Steel Works, що належить китайській сталеливарній групі HBIS Group, також призупинив роботу однієї з двох доменних печей в липні 2022 року через падіння попиту і цін на сталь. Сумарна потужність двох доменних печей HBIS в Сербії становить 2,2 мільйона тонн чавуну на рік. Компанія виробляє гарячекатану та холоднокатану сталь, а також жерсть.
На початку 2023 року ціни на плоский прокат в Європі почали відновлюватися через дефіцит поставок і активного поповнення запасів. Відновлення сталеплавильних потужностей європейських сталеливарних компаній сприяло відновленню ринку.
Кілька європейських виробників сталі відновили виробництво сталі з початку 2023 року через потенційне збільшення прибутку. Сербський завод HBIS вийшов на повну потужність у березні 2023 року.
Тим часом, деякі учасники європейського ринку гарячекатаного прокату стурбовані тим, що поступове відновлення простоюючих потужностей може підірвати тенденцію до зростання цін на плоский прокат у другій половині 2023 року, якщо попит кінцевих споживачів не відновиться.
В кінці липня 2023 року EUROFER, Європейська сталеливарна Асоціація, погіршила свій прогноз падіння попиту на сталь в ЄС в 2023 році до 3% з раніше очікуваних 1%.
Постійні наслідки кількох негативних факторів, які серйозно вплинули на передбачуване споживання сталі в 2022 році – високі ціни на енергоносії, збільшення виробничих витрат і війна на Україні – продовжують підживлювати невизначеність і чинити тиск на перспективи ринку сталі в 2023 році, що призводить до очікувань ще більш глибокого, ніж очікувалося, зниження попиту. Згідно з прес-релізом на веб-сайті асоціації, це буде четверте негативне значення за останні 5 років.
